На головну сторінку Контакти Карта сайту
 
 

Актуально

18.02.2015 Перелік сховищ та укриттів на території Першотравневого району Детальніше...
 
09.01.2015 Для оперативного реагування на аварійні ситуації до Вашої уваги надається перелік телефонів оперативних служб м. Чернівці Детальніше...
 
20.07.2011 Детальніше...
 
 
На головну сторінку

Повернутись

За роки незалежності у нашій державі створена система загальнообов’язкового соціального страхування, яка передбачає забезпечення державних гарантій при настанні різних страхових випадків. До неї входять: Пенсійний фонд, Фонд страхування на випадок безробіття, Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 
Завдяки налагодженій роботі даних структур ми отримуємо пенсії, допомоги по безробіттю, виплати у разі тимчасової втрати працездатності, інші виплати. Наповнення фондів здійснюється за рахунок сплати страхових внесків: з відрахувань із зарплати самого найманого працівника та нарахувань на фонд оплати праці, які здійснює і перераховує роботодавець. Так, щомісяця із заробітної плати працівників утримуються 2% до Пенсійного фонду, 1% - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і 0,6% - до Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Крім того, роботодавець, нараховуючи заробітну плату своїм працівникам, додатково платить за кожного 33,2% до Пенсійного фонду, 1,4%- до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 1,6% - до Фонду страхування на випадок безробіття, 0,56% -13,5 %- до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. 
Підсумуємо. Нескладна арифметика вказує, що з фонду оплати праці своїх працівників підприємство перераховує від 36,76% до 49,7%. 
Крім того, перед початком своєї діяльності роботодавцю потрібно в усіх чотирьох фондах стати на облік, систематично відраховувати до цих фондів страхові внески, по кожному з них заповнювати окрему звітність, слідкувати за бланками та термінами при її поданні. За інспекційну та аудиторську роботу годі й казати. Все це створює значні незручності в процесі бухгалтерського обліку, робить його громіздким і неоптимальним. 

Саме тому, з метою істотного зменшення адміністративного та фінансового навантаження на роботодавців, 8 липня 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". З січня 2011 року замість внесків в чотири фонди запроваджується єдиний внесок на обов'язкове соціальне страхування. Відповідно до ст.1 Закону "єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту, у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування". Іншими словами, єдиний внесок – це платіж, який містить в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування. 
Адміністратором єдиного соціального внеску Закон визначив Пенсійний фонд, як орган, що має відповідну організаційну, програмно-технічну інфраструктуру, кадровий потенціал і має в своєму розпорядженні велику базу страхувальників і найманих працівників. Адже з 2000 року Пенсійний фонд веде персоніфікований облік внесків. На кожного застрахованого працівника заведено персональну облікову картку, номер якої збігається з його ідентифікаційним номером. 
Таким чином, у Пенсійному фонді сконцентровуватимуться відомості про те, скільки отримував кожен застрахований працівник і скільки перераховував внесків на соціальне страхування. Безумовно, мова йде тільки про легальні заробітки, з яких будуть перераховані соціальні внески в повному обсязі. Тіньові заробітки в цій базі враховуватись не будуть. Працівники, як і нині, будуть платити 3,6% зі своєї зарплати (державні службовці – 6,1%). Для роботодавців розмір єдиного внеску буде залежати від основного виду економічної діяльності і визначатиметься за класами професійного ризику виробництва - їх 67. Згідно з цим класом буде визначено відсоток нарахувань на фонд оплати праці, який повинен буде сплачувати роботодавець. Розмір єдиного внеску для платників, які мають перший клас професійного ризику виробництва, становить 36,76%, останній (67 клас) – відповідно 49,7%. Для бюджетних установ цей розмір становитиме 36,3%, для платників, які уклали з працівниками договори цивільно-правового характеру, –34,7%.
Що стосується приватних підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний або фіксований податок), то ця категорія платників самостійно визначатиме для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, розмір єдиного внеску. Цей розмір не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та особи, які забезпечують себе роботою самостійно, будуть сплачувати єдиний внесок у розмірі 34,7% суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Завдяки введенню єдиної бази платників внеску працівники отримають можливість контролювати, скільки роботодавець перераховує за них до всіх фондів соціального страхування. А фонди, в свою чергу, очікують покращення платіжної дисципліни.

Ірина Боднар,
заступник начальника відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці