На головну сторінку Контакти Карта сайту
 
 

Актуально

18.02.2015 Перелік сховищ та укриттів на території Першотравневого району Детальніше...
 
09.01.2015 Для оперативного реагування на аварійні ситуації до Вашої уваги надається перелік телефонів оперативних служб м. Чернівці Детальніше...
 
20.07.2011 Детальніше...
 
 
На головну сторінку

«Виконання виправних робіт як вид адміністративного стягнення»

Адміністративні стягнення є одним з видів адміністративно-примусових заходів. Ст. 23 КУпАП вказує, що адміністративне стягнення застосовується з метою:

  1. виховання правопорушника в дусі дотримання законів, поваги до правопорядку;
  2. попередження вчинення ним нових правопорушень (приватна превенція);
  3. попередження вчинення правопорушень іншими особами (загальна превенція).

Адміністративні стягнення істотно відрізняються від інших примусових заходів своєю функціонально-цільовою спрямованістю:

  1. тільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення;
  2. тільки  воно  містить  підсумкову  юридичну  оцінку  протиправного  діяння порушника.

Добровільне виконання правопорушником накладеного на нього стягнення (наприклад, сплата штрафу у встановлений термін) не змінює примусової сутності стягнення. На відміну від кримінального покарання адміністративне стягнення заподіює порушнику менш тяжкі негативні наслідки. 
Вид і обсяг обмежень, що складають зміст адміністративних стягнень, визначаються повноважними органами держави, їхніми посадовими особами з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини і майнового стану, обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Індивідуалізації відповідальності сприяє та обставина, що адміністративно-правові санкції, як правило, є відносно визначеними.

Адміністративні стягнення накладаються широким колом державних органів і посадових осіб, застосовуються як в одноособовому, так і в колегіальному порядку в процесі спеціальної діяльності відповідних юрисдикційних органів та посадових осіб з розгляду і вирішення справ про адміністративне правопорушення. Водночас між особою, на яку накладається адміністративне стягнення, і органом (посадовою особою), який правомочний винести рішення про накладення стягнення, відсутні відносини організаційної підпорядкованості.

Існують та види адміністративних стягнень (ст..24 КУпАП)

  1. попередження;
  2. штраф;
  3. оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
  4. конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
  5. позбавлення спеціального права;
  6. виправні роботи
  7. адміністративний арешт;
  8. адміністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства.

Виправні роботи (ст. 31 КУпАП) — одне з найбільш суворих адміністративних стягнень матеріального характеру. Застосовується до осіб, винних у скоєнні адміністративних правопорушень підвищеної суспільної небезпечності, і полягає в примусовому, тривалому за часом впливі на матеріальні інтереси правопорушника. Перелік адміністративних правопорушень, за вчинення яких може застосовуватися це стягнення, невеликий. До їхнього числа належать правопорушення, передбачені ст.ст. 51, 51–1, 173, 173–1, ч. 2 ст. 178, ст. ст. 185, 185–1, 185–7, 185–9.

Виправні роботи призначаються тільки як основне стягнення. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, відбуває його за місцем постійної роботи — на підприємстві, установі чи організації, незалежно від форми власності. Граничний термін виправних робіт — два місяці.

Основним із правообмежень, що супроводжують виправні роботи, є утримання до двадцяти відсотків заробітку правопорушника в дохід держави. При цьому до суми заробітку включаються: заробітна плата на основному місці роботи і за сумісництвом, гонорари, одержувані за договорами і трудовими угодами. Відрахування провадяться незалежно від наявності інших претензій до працівника по виконавчих документах, які можуть досягти максимум 70% заробітку. Мінімальний відсоток заробітку, що може утримуватися з винного, законом не визначений. У тих випадках, коли особі, яка відбуває виправні роботи, не призначений твердий заробіток, утримуваний відсоток заробітку визначається, виходячи з його середньої заробітної плати.

Не допускаються утримання з пенсій і допомог, одержуваних у порядку соціального забезпечення і страхування, із виплат одноразового характеру.

Для застосування виправних робіт, як виду адміністративного стягнення, встановлені певні обмеження. Згідно із чинним законодавством, вони не можуть призначатися непрацездатним особам — пенсіонерам за віком, по інвалідності, вагітним.

Початком терміну відбування виправних робіт вважається день одержання адміністрацією підприємства, установи чи організації, де працює порушник, копії постанови по справі про адміністративне правопорушення. Якщо до дня отримання адміністрацією копії постанови правопорушник перебував у відпустці, то початком обчислення відбування виправних робіт вважається перший день після повернення на роботу. Порядок обчислення терміну відбування виправних робіт визначається ст. 323 КУпАП.

У разі ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, невідбутий термін виправних робіт постановою судді може бути замінений штрафом у розмірі, встановленому КУпАП, чи адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більше ніж на п’ятнадцять діб (ст. 325).

У період відбування стягнення у вигляді виправних робіт забороняється надання чергової відпустки. Це випливає зі змісту ст. 322 КУпАП, у якій установлено, що постанова про застосування виправних робіт направляється органу внутрішніх справ на виконання не пізніше, ніж наступного дня після її винесення.

Виправні роботи призначаються лише постановою районного (міського) суду, не тягнуть судимості і не є підставою для звільнення з роботи.