В зв’язку зі складною економічною ситуацією багато підприємств, установ, організацій переходять на неповний робочий день. Щоб зберегти трудовий колектив роботодавці відправляють працівників у відпустки без збереження заробітної плати або залишають працювати на неповний робочий день. При цьому дохід працівника істотно зменшується, а інколи він навіть нижчій за встановлену мінімальну заробітну плату. Ці обставини в подальшому будуть впливати на їхнє пенсійне забезпечення. Як відомо, згідно із законодавством України, при виході на пенсію враховується і страховий стаж, і зарплата, що беруться для розрахунку лише в тому випадку, якщо за відповідний період сплачувалися внески до Пенсійного фонду. Якщо працівник отримує зарплату меншу, то відповідно меншим буде і внесок до Пенсійного фонду. Слід розуміти, що страховий стаж – періоди, упродовж яких громадянин платив внески на обов’язкове пенсійне страхування – вимірюється в місяцях. Місяць роботи буде зарахований у страховий стаж як повний лише за умови, якщо внесок за нього виявиться не нижчим за мінімальну суму.

Також є випадки використання найманої праці без належного оформлення, і відповідно без будь-яких соціальних гарантій. Такі працівники повністю утрачають трудовий стаж, потрібний для їхнього пенсійного забезпечення. Використання нелегальної робочої сили, не укладання чи несвоєчасна реєстрація трудових договорів між підприємцями та найманими працівниками є порушенням законодавства про працю.

Дотримання трудового законодавства –  запорука уникнення проблем при виході на пенсію. Потрібно, щоб і самі наймані працівники займали чіткішу громадську позицію оскільки неформальні трудові відносини позбавляють їх гарантованого права на роботу, соціальне, пенсійне та медичне забезпечення, на захист економічних прав у цілому.