На головну сторінку Контакти Карта сайту
 
 

Актуально

18.02.2015 Перелік сховищ та укриттів на території Першотравневого району Детальніше...
 
09.01.2015 Для оперативного реагування на аварійні ситуації до Вашої уваги надається перелік телефонів оперативних служб м. Чернівці Детальніше...
 
20.07.2011 Детальніше...
 
 
На головну сторінку

29 березня 1944 року Чернівецька область була повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників. Цю найменшу за територією область України довелось звільняти військам 3 фронтів, 4 армій, 49 з'єднань і окремих військових частин в ході трьох наступальних операцій.

Першими на територію області зі сходу вступили 22 березня 1944 року воїни 42-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Ф.О. Боброва, 51-го стрілецького корпусу генерал-майора П.П. Авдєєнка 40-ї армії (командувач генерал-лейтенант Ф.Ф. Жмаченко) під час Уманської наступальної операції, яку проводив 2-й Український фронт на чолі з Маршалом Радянського Союзу І.С. Конєвим. 40-ва армія, яка мала 3 стрілецьких корпуси, 7 стрілецьких дивізій, 1 повітрянодесантну дивізію, укріплений район, 24-ту винищувально-протитанкову артилерійську бригаду і 328-й полк реактивних мінометів, звільнила Кельменецький, Сокирянський і Хотинський райони.

З півночі область визволяла 1-ша танкова армія 1-го українського фронту. На дев'ятий день Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції командувач фронтом Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков наказав командувачу 1-ою танковою армією генерал-лейтенанту танкових військ М.Ю. Катукову наступати на південь до Дністра і Чернівців, розсікти ворожий фронт і створити умови головним силам 1-го і 2-го Українських фронтів для-оточення 1-ї німецької танкової армії.

В складі армії М.Ю. Катукова були 11-й гвардійський танковий корпус (40, 44, 45 танкові і 27-ма гвардійська мотострілецька бригади) під командуванням генерал-лейтенанта танкових військ А.Л. Гетмана, 8-й гвардійський механізований корпус на чолі з генерал-майором І.Ф. Дрьомовим, 64-та окрема гвардійська танкова бригада армійського підпорядкування, 8-ма зенітно-артилерійська дивізія, 3 протитанкових артилерійських полки, 3 мінометних полки, автотранспортний полк і полк зв'язку, а також мінометний інженерний батальйони.

Армія мала 30 тисяч солдат, сержантів і офіцерів (80% штатної кількості), 239 танків Т-34, 302 гармати і міномети (50%), 2908 автомашин (49%).

Армії підпорядковувалися 24-та стрілецька дивізія генерал-майора Ф.О. Прохорова і 3-тя понтонно-мостова бригада на чолі з полковником М.В. Соколовим.

Підтримка бойових дій армії з повітря покладалась на 5-й винищувальний авіаційний корпус під командуванням генерал-майора авіації Д.П. Галунова і 227-му штурмову авіаційну дивізію полковника А.О. Ложечнікова 2-ї повітряної армії, якою командував генерал-полковник авіації С.Я. Красовський.

На світанку 21 березня з району на схід від Тернополя після короткої артилерійської підготовки і прориву оборони противника 1-ша танкова армія почала наступ на південь.

Настільки велике значення бойовим діям армії Катукова надавав Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков, що він не тільки особисто віддав наказ командувачу 1-ї танкової армії, але і особисто був присутній на початку наступу його армії. Знищуючи живу силу і техніку ворога 1-ша танкова армія просунулась вперед на 50-му кілометрі за дві доби. 23 березня командувач фронтом надіслав радіограму командуючому 1-ої танкової армії: "Армія діє добре. Продовжуйте скоріше виконувати поставлене армії завдання".

24 березня 20-та гвардійська механізована бригада 8-го гвардійського механізованого корпусу (командир бригади полковник А.Х. Бабаджанян) першою на всьому 1-му Українському фронті вийшла до Дністра, в ході двогодинного бою оволоділа містом Заліщики і на підручних засобах форсувала Дністер, захопивши плацдарм на протилежному березі. То були перші радянські воїни, які ступили на буковинську землю з півночі.

На плацдарм переправився мотострілецький батальйон бригади, а потім - вся бригада. В той же день до Дністра на схід від Заліщиків підійшов 11-й гвардійський танковий корпус, який повинен був наступати до Чернівців.

Бойові дії 1-ї танкової армії - це унікальна частина Проскурівсько-Чернівецької операції, вони мали такі особливості:

- всі армії фронту наступали зі сходу на захід, а 1-ша танкова армія з півночі на південь на глибину більше 120 кілометрів;

  • армія наступала з відкритим правим флангом по території, окупованої противником;
  • армія наступала по двох маршрутах: 11-й гвардійський танковий корпус по лівому (східному), а 8-й гвардійський механізований корпус - по правому (західному);
  • наступ йшов у важких умовах бездоріжжя і весняної повені, коли автотранспорт не міг діяти. Командирам М.Ю. Катуков наказав до всіх танків, крім танків передових загонів, приладнати "волокущі" – сани, на яких везти боєприпаси, пальне і продовольство;
  • після форсування Дністра армія наступала по двох напрямках, що розходились: 11-й гвардійський танковий корпус на південь на Чернівецькому, а 8-й гвардійський механізований корпус - на захід на Станіславському напрямках.

Згідно наказу командарма Катукова 64-та гвардійська танкова бригада під командуванням Героя Радянського Союзу підполковника І.Н. Бойка вийшла в авангард 11-го гвардійського танкового корпусу і повинна була оволодіти Чернівцями. Брід для танків був знайдений біля села Устечка на захід від міста Заліщиків. Подолавши Дністер, бригада ввечері 25 березня зайняла Садгору і дві доби вела бої з противником. В Чернівцях були частини 7-ї і 25-ї танкових і 68-і піхотної дивізій німців, 3-й румунський прикордонний полк і 50 літаків на аеродромі.

27 березня в кінці дня до Садгори почав підходити 11-й гвардійській танковий корпус. Командарм Катуков наказав підполковнику Бойку увійти з бригадою в підпорядкування 11-го гвардійського танкового корпусу і сумісними зусиллями звільнити Чернівці.

Командир корпусу генерал Гетман одержав наказ командувача армією звільнити Чернівці так, щоб вони не були пошкоджені і зруйновані.

На світанку 29 березня почався штурм Чернівців. Виконуючи наказ генерала Гетмана, 64-та гвардійська танкова бригада підполковника Бойка разом з 168-м стрілецьким полком 24-ї стрілецької дивізії, форсувавши ріку Прут в районі Калічанки - Магали, наступала на обласний центр зі сходу, а 45-та гвардійська танкова бригада під командуванням полковника М.В. Моргунова з 274-м стрілецьким полком, долаючи Прут біля Ленківців, наступала на Чернівці з заходу.

Щоб супротивник не міг посилати підкріплення своїм військам в Чернівці, танковий взвод молодшого лейтенанта В.Ф. Шкіля 64-ї гвардійської танкової бригади зайняв з боєм місто Новоселицю на схід від обласного центру. А посилена танкова рота на чолі з лейтенантом Г.П. Корюкіним 45-ї гвардійської танкової бригади оволоділа містом Сторожинець на заході. О 14 годині 29 березня Чернівці були звільнені. Командир відділення автоматників 45-ї гвардійської танкової бригади старший сержант Юнус Юсупов зірвав з флагштока мерії (нині міська рада) прапор із свастикою і прикріпив червоний.

Чернівчани радісно зустріли своїх визволителів.

Ворог втратив в Чернівцях 25 танків, 190 автомашин, 12 гармат, 2 літаки і близько 1200 вояків; 480 - взято в полон, захоплено 14 ешелонів і складів з різним майном, 40 літаків. .

Звільнення обласного центру було досягнуто з мінімальними втратами - загинуло 16 воїнів 1-ї танкової армії.

З0 березня Москва салютувала 20-ма артилерійськими залпами з 224-х гармат доблесним військам, які звільнили місто Чернівці.

В той час, коли 11-й гвардійський танковий корпус вів бої за Чернівці, 40-ва гвардійська танкова бригада підполковника І.А. Кошелєва прикривала його з заходу, оволодівши містом Снятин Станіславської (тепер Івано-Франківської) області, а з заходу корпус прикривала 27-ма гвардійська мотострілецька бригада під командуванням полковника І.П. Єліна, що знаходилась в районі селища Мельниці-Подільської Тернопільської області.

44-та гвардійська танкова бригада на чолі з полковником Й.І. Гусаковським була в резерві командира 11-го гвардійського танкового корпусу і стояла в Садгорі. 31 березня вона пішла на схід і 2 квітня біля села Недобоївців Хотинського району зустрілась з 163-ю стрілецькою дивізією 40-ї армії 2-го Українського фронту, - тим самим було завершено оточення 1-ї німецької танкової армії. 44-та гвардійська танкова бригада разом з партизанським з'єднанням під командуванням О.В. Тканка брали участь в штурмі Хотина.

У зв'язку з тим, що частина військ 1-ї німецької танкової армії вирвалась з оточення і прямувала до дністровських переправ, щоб втекти через Буковину в Румунію, 11-й гвардійський танковий корпус був перекинутий за Дністер і разом з 8-м гвардійським механізованим корпусом до 20 квітня вели важкі бої з противником, зірвавши його намір.

За зразкове виконання бойових завдань по звільненню Буковини 20 з'єднань і окремих частин 1 -ї танкової і 40-і армій нагороджено орденами, 9 з них - двома, 11 присвоєно почесні найменування Прикарпатських, 16 Чернівецьких і 3 Дністровських, 15 воїнам 1-ї танкової і 9 40-ї армій присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. А підполковник І.Н. Бойко був нагороджений другою Золотою Зіркою і став першим двічі Героєм Радянського Союзу в танкових військах. Багато воїнів одержали ордени і медалі.

25 квітня 1-ша танкова армія була перетворена в 1-шу гвардійську танкову армію. ЇЇ командувачу М.Ю. Катукову присвоєно звання генерал-полковника танкових військ і вручено орден Суворова І-го ступеня. З 5 квітня по 8 вересня радянські стрілецькі війська стояли на Буковині в обороні. З 9 по 25 вересня воїни 240-ї стрілецької дивізії і 54-го укріпленого району 40-ї армії 2-го Українського фронту, 138-ї стрілецької і 2-ї гвардійської повітрянодесантної дивізій 17-го гвардійського стрілецького корпусу генерал-лейтенанта А.Й. Гастіловича 18-ї армії на чолі з генерал-лейтенантом Є.П.Журавльовим 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії І.Ю. Петрова звільнили від окупантів Путильський район і гірські місцевості Вижницького і Сторожинецького районів, чим було завершено повне звільнення Буковини. На її території бойові дії велись 31 добу: 14 весною і 17 восени. У визволенні Буковини брали участь воїни різних національностей. В 1-й гвардійській танковій армії 52 відсотки особового складу були українці. В числі воєначальників і Героїв Радянського Союзу, які одержали це звання за героїзм при звільненні Чернівецької області, - 69 росіян, 26 українців, 3 білоруси, 2 вірменина, молдаванин, комі, осетин, латиш, татарин і єврей.

В обласному центрі і населених пунктах області пам'ять визволителів увічнена назвою вулиць, в Чернівцях на Соборній площі стоїть пам'ятник Перемоги, а на постаменті біля залізничного вокзалу встановлено танк лейтенанта П.Ф. НІкітіна, який першим форсував Дністер поблизу села Устечка, першим увірвався в Чернівці і загинув у бою.

Генерал-майор Ф. О. Бобров

Генерал-майор Ф. О. Бобров

Десант молодшого лейтенанта В. Ф. Шкіля

Переправа через р. Прут

Родичі лейтенанта П. Ф. Нікітіна

Дружина генерал-майора Ф. О. Боброва